Історія

Король Франції Філіп-Август, який вирішив напередодні Хрестового походу максимально захистити столицю від вторгнень, які могли статися в його відсутність, побудував першу фортецю. Будування продовжилося у 1190 році. Будування нової стіни тривало близько 20 років, а вежа, що впиралася у Сену, була названа Луврською. На протилежному березі розташувалася її вежа-двійник – Нельска. Карл V вирішив зробити Лувр своєю резиденцією, у зв’язку з цим довелося переробляти і розширювати замок. Вже при Франциску I у 1527 році почалася глобальна перебудова будівлі як всередині, так і зовні. Розіьрані середньовічні вежі надали палацу вид ренесансу.

Леонардо Да Вінчі у Лувр привіз Франциск I після свого чергового походу, а П’єр Леско побудував палац в стилі відродження. Довгу галерею, яка розташовувалася уздовж берега, збудували при Генріхі IV, недоступна погляду відвідувачів в наші дні. Центральний Павільйон споруджували при правлінні Людовика XIII, а східний фасад Лувра, що вважається шедевром класицизму, був сформований за часи Людовіка XIV. Створення двору закінчилося у XIX столітті. Архітектори додержувалися стилю павільйонів Леско. Заснована у XX столітті скляна піраміда, розташована у дворі Наполеона, викликає безліч суперечок про свій інтерес для туристів і необхідності як такої. У 1793 році був випущений декрет про створення музею, основою якого послужили колекції Франциска I, а також стародавні реліквії, накопичені Генріхом IV.

Колекції

Лувр має в своєму розпорядженні колекції, взяті у аристократів, а також конфісковані Наполеоном Бонапартом військові трофеї. Єгипетський відділ Лувру курирував Ж. Ф. Шампольон, а розкопки Поля Еміля Ботта, що проводилися у 1843 році, стали основою для ассірійської експозиції. Марія Медічі, яка замовила у Рубенса цикл з 21 картини, які містили події її життя, також додала їх в число експонатів. Міністри в той час також мали величезні колекції і були любителями мистецтва. Людовик XIV успадкував від міністрів Рішельє і Мозаріні їх колекції, а також викупив весь вміст майстерні Рембрандта після його смерті у 1669 році. Лувр має кілька своїх найпопулярніших експонатів:

– Мона Лізу
– Венера Мілоська
– Пліт “Медузи”
– Амур і Психея
– Статуя сидячого Рамзеса II

“Мона Ліза” – головний експонат Лувра. Написана у 1503 році Леонардо да Вінчі, вона стала надбанням світової культури. Велика частина покажчиків веде до неї, а основна маса відвідувачів приходить тільки заради того, щоб подивитися на цю картину. Її популярність народилася після 1911, коли один зі співробітників музею викрав, а після намагався продати картину. Через 2 роки вона була повернута і набула статусу одного з основних експонатів.

Статуя богині любові – Венера Мілоська є другим за значимістю експонатом Лувра. Створена за 120 років до н.е. Легенда свідчить, що свої руки вона втратила під час конфлікту між французами і турками. Перші хотіли відвезти її в свою країну, а другі навпаки утримати.

Пліт “Медузи”, автор якої є Теодор Жеріко, має досить цікаву біографію. Після того як була написана картина, почався конфлікт через формат, що не прийнятний для подібно сюжету, а коли Жеріко у 1824 році помер, Лувр виявився не готовий заплатити стільки величезну ціну за картину на аукціоні, поступившись в ціні одного Теодора.

“Амур і Психея” є мало не класикою італійських скульптур. Вона має дві версії, одна з яких знаходиться в Ермітажі. Варто уточнити, що пізніша версія скульптури розташована в Ермітажі. Скульптор Антоніо Канова зобразив Психею, пробудження поцілунком Амура. Він також надихався давньогрецькими міфами при її створенні.

Мабуть, однією з найдавніших реліквій є статуя фараона Рамзеса II, яка знаходиться в залі єгипетських старожитностей. Вона, як і “Мона Ліза”, входить до переліку обов’язкових до перегляду експонатів.

Лувр цілком заслужено має статус одного з найбільших музеїв світу. Багата історія його будівництва і не менш багата кількість рідкісних експонатів повністю виправдовує його статус.

Центр шопінгу

Rue le Bastard і rue d’Orleans – головні торгові вулиці Ренна. Тут ви знайдете великі брендові магазини, фешенебельні бутіки, де можна придбати відмінні одяг, взуття, аксесуари.

Є в Ренні і знаменита і улюблена у Франції Галерея Лафаєт.

Неодмінно загляньте в один з найбільших торгових центрів міста, який знаходиться на площі Сент-Анн – La Visitation. Інший популярний магазин відкритий на площі de Colombier.

За сувенірами

Сувеніри продаються в Ренні практично повсюдно, проте більша частина магазинчиків зосереджена на площі Парламенту Бретані.

У цьому місці ви знайдете і сувеніри морської тематики, і красиву кераміку, і текстиль, і різноманітні магніти на холодильник, і брелоки, і декоративний посуд, чашки з символікою міста та багато-багато іншого.

Солодощі

Приїхати з Ренна без солодких сувенірів, наприклад традиційної карамелі або печива, неможливо. Смачні страви ви знайдете в кондитерській Jeff de Brudges, що на 10 r du Pont Aux Foulons. У ній можна купити приголомшливий шоколад, який для вас красиво упакують.

Ринки в Ренні

На Place des Lices щотижня відкривається стихійний блошиний ринок, де можна знайти все що завгодно: від цінних антикварних штучок до дрібничок на кшталт милих капелюшків, брошок та інших аксесуарів. Не забувайте: на ринку можна і потрібно торгуватися!

Робіть покупки із задоволенням!

Реннській собор Сен-П’єр

Цей головний храм міста столиці Бретані побудований в стилі неокласицизму. Він був закладений ще у XII столітті і переніс безліч реконструкцій. Останній раз Кафедральний собор святого Петра реставрували у 1844 році.

Над зведенням церкви працювали талановиті майстри Франсуа Гюго, Матюрен Крюс і Луї Рішельє. Всі вони жили в різні історичні епохи, що відбилося на їхній творчості.

Головна визначна пам’ятка Реннського собору – розкішний фламандський вівтар, створений в XV столітті, з 80 фігурками святих. Тут також розташований значний оргáн XIX століття і Святі дари, які зберігаються за гобеленом часів Ренесансу.

Сьогодні собор Ренна – історична пам’ятка, що має загальнонаціональне значення.

Церква Сент-Обен

Є чудовим зразком готичної архітектури. Це масштабна монументальна споруда з традиційними башточками і іншими впізнаваними деталями цього стилю.

Базиліка Сен-Совер

У самому центрі Ренна розташована невелика базиліка, яка присвячена Святому Спасителю, яка відноситься до римсько-католицької церкви. У минулому вона була практично повністю зруйнована, проте її вдалося відновити у 1703 році. З тих пір вона отримала яскраві риси класичної архітектури.

Подорожуйте по Ренну і з кожним кроком закохуйться в це казкове місто!

Це безкрає лавандове море, чудова кухня, знамените місто Ніцца, близькість до Альп і Лазурного берега. Цей регіон по праву може змагатися з Парижем за право вважатися одним із символів Франції.

Якщо Ви любитель романів Дюма, варто відвідати Марсель, в якому знаходиться замок Ів. Саме це місто вважається батьківщиною «буйабеса» – рибного супу, і побувати там і не скуштувати справжнього супу – це буде неправильно. Марсель – портове місто, де вас зустрінуть натовпи приїжджих, що дозволить Вам відчути таке загадкову життя моряків. А прогулянка по найкрасивішому узбережю, обрамленими скелями (фіордами) – що може бути романтичніше?

Не варто забувати і головне курортне місто Франції – Ніццу. Після прогулянки по знаменитій Англійській набережній, варто заглянути на найзнаменитіший ринок у Ніцці, в якому продають щойно зірвані і зібрані квіти, фрукти і овочі. Неможливо бути на Лазурному березі і не насолодитися красою пляжів, які залишаються чистими, не дивлячись на великий потік туристів. Після прогулянки, слід відвідати один з ресторанів і спробувати місцеву варіацію «буйабеса» і відомий на весь світ салат «Нісуаз». Ніцца – це символ Лазурного берега.

Екс-ан-Прованс – це культурна столиця Провансу. Тут збереглася архітектура 17 – 18 століть, безліч фонтанів. І все це в поєднанні з бутиками, кінотеатрами, клубами. Щорічно в цьому місті проводяться фестивалі ліричного мистецтва і музики. Головна його особливість – це неймовірна кількість блошиних ринків, які відвідують цінителі антикваріату з усього світу.

Кожне місто цього прекрасного регіону несе в собі неповторний французький шарм, саме в Провансі найбільше милих романтичних сіл, а провансальська кухня порадує гурманів смаковим розмаїттям страв. На пам’ять можна привезти мішечки з запахом справжньої лаванди, прованські трави, оливкову олію. Так само там проводяться знамениті лимонний і театральний фестивалі, подивитися які хочуть туристи з усього світу. А в театральному беруть участь всі бажаючі, і вулиці Авіньйону перетворюються на імпровізовані театральні сцени. У Провансі кожен зможе знайти собі місто до душі, але в усьому регіоні панує неповторна атмосфера романтики і свободи.

Сторінки історії

Футбольний клуб «Ренн» був заснований на початку ХХ століття – в далекому 1901 році. Його створили студенти, які навчалися в місцевому університеті. З 1902 року клуб входить в спортивну організацію під назвою Union des societies francaises de sports athletiques.

Історія клубу розвивалася стрімко: вже у 1903 році його футболісти стали членами бретонської футбольної ліги, а потім виграли турнір. 1904 рік став знаковим для клубу та місцевої міської футбольної команди – вони вирішили об’єднатися, що принесло гравцям тільки користь.

У команди був відмінний тренер Артур Гріффіт, який до того ж сам брав участь в іграх. Завдяки його підтримці клуб здобув перемогу у бретонської лізі у 1908 і 1909 роках. У 1910-20-ті роки команда не раз вигравала різні турніри, а у 1922 році «Ренн» навіть став фіналістом Кубка країни. Наступна удача – участь в першому сезоні французької професійної ліги у 1932 році. Справи йшли на рідкість успішно: у 1935 році команда знову стала фіналістом кубка.

Друга світова війна внесла свої корективи в долю футболістів: фінансування команди різко скоротилося, і з 1939 року «Ренн» більше не вважалася професійною футбольною командою.

Блискучий результат у спортивній історії клубу – 4-е місце в чемпіонаті 1949 року, що причому повторити свій успіх учасники команди змогли і в 1964-1965 роки. Тоді ж спортсмени отримали кубок Франції.

У 70-80-ті роки ХХ століття ситуація в клубі була досить нестабільною: «Ренн» то виходив у півфінал кубка, то вилітав до другого дивізіону. Нарешті, з 1990-х років ситуація почала стабілізуватися. Найсильнішими гравцями команди в цей період вважалися Арнольд Устервір і Франсуа Омам-Бйік.

Поворотним моментом в історії «Ренна» став 1998 рік, коли команду купив Франсуа Піно – дуже заможна людина, яка вклала в клуб значні фінансові кошти. З кінця 90-х років ХХ століття в команді грають Маріо Турді і Лукас Северіно.

Футбол: Ренн сьогодні

Офіційним стадіоном команди сьогодні вважається Роазон Парк. Прізвисько гравців – «червоно-чорні».

З 2009 року в клубі існує цікавий ритуал: перед кожною домашньою грою команди виповнюється «Бро Гоз ма заду» – національний бретонський гімн. Перекласти його назву можна як «Стара земля моїх батьків».

Любіть спорт і будьте активні!

Університет Ренн-1

Ренн-1 – публічна освітня установа, заснована у 1970 році. Вуз включає в себе кілька факультетів: медичний, юридичний факультети і ряд інших.

Практично всі навчальні корпуси розташовані на території міста. Так, в першому кампусі навчаються майбутні економісти і юристи, в кампусі Вілледжін – медики, фармацевти і стоматологи, у Больє – знавці природних наук. До складу вузу також входять і філії, розташовані за межею міста. Наприклад, частиною університету є Технологічний інститут, що в містечку Ланьон.

Ренн-1 спеціалізується переважно на гуманітарних науках, таких як філософія і економіка, право і менеджмент. Вивчають тут і точні дисципліни: математику, інформатику, біологію та інші.

Сьогодні в університеті навчаються приблизно 25 тисяч студентів.

Коротка історія

Попередником сучасного Університету Ренна був Університет Бретані, відкритий у XV столітті. Засновником навчального закладу став дипломат Бертран Мілон.

Спочатку ВУЗ був свого роду студією, де вивчали теологію, медицину, особливу увагу приділяючи праву і мистецтва. Студентів тут в ті часи було набагато менше – всього 1 500 осіб. Вся справа в тому, що територіально навчальний заклад розташовувалося в Нанті, чиї місцеві жителі більше цікавилися торгівлею, ніж наукою.

З 1735 року юридичний факультет вузу переїхав у Ренн, інші тимчасово залишилися в Нанті, при цьому медичний факультет був відчутно скорочений. У 1793 році всі без винятку вузи Франції були закриті.

Зміни на краще настали у 1806 році, коли Наполеон відкрив Імператорський університет і відновив юридичний факультет у Ренні. Потім тут почали свою роботу факультети філології, наук. У 1896 році Рада факультетів отримала назву Університет Ренна.

Будівля вузу

Корпус вищого навчального закладу знаходиться на набережній, названої в честь Еміля Золя. Спочатку всі університетські факультети розміщувалися на ній, проте потім вони розподілилися по різних приміщеннях. Так, факультет філології перемістили в стару семінарію у 1909 році, яка розташовується на площі Гоша.

Сьогодні Ренн-1 включає в себе 10 факультетів, де викладають 2 200 лекторів. Вуз з радістю приймає на навчання студентів з інших країн, в тому числі і з Росії.

Університет Ренн-2

Ренн-2 включає у себе факультети витончених мистецтв, географії, соціології, психології, історії та ряд інших. Найзнаменитіший викладач вузу – письменник Мілан Кундера.

Якщо ви бажаєте вступити до Університету Ренна, то звертайтеся в компанію Cofrance SARL: наші російськомовні фахівці допоможуть вам зібрати необхідні документи.

Успіхів!

• Блакитний берег;
• місто Ансі;
• дюну у Пилі;
• Англійську набережну в Ніцці;
• долину Шамоні.

Ейфелева вежа

Ейфелева вежа, яка стала давно символом Франції, була побудована у 1889 році. Цікава історія створення споруди. Ідею конструкції першим висунув Моріс Кьошлен, Ейфель її допрацював і оформив спільний патент. Після перемоги в конкурсі, він викупив права володіння і став їх єдиним власником. За основу схеми Ейфелевої вежі були взяті вишукування швейцарського палеонтолога Германа фон Майера, який вивчав з’єднання стегнової кістки з суглобом. Але унікальну будову спочатку не викликала захоплення творчої еліти. Більш того, близько трьохсот представників богеми склали гнівну вимогу владі міста, в якому закликали не допустити будівництва огидної споруди, які не сполучається з архітектурою Парижу. Треба сказати, що згодом вони частенько відвідували ресторан, розташований на вежі, виправдовуючи це тим, що в Парижі більше немає місця, звідки не видно потворну статую.

Тим часом, на самому верху башти спеціально для Ейфеля була побудована квартира. Знаходилися люди, які пропонували великі суми за можливість провести в приміщенні хоча б одну ніч, але вони завжди отримували рішучу відмову конструктора. У перший же рік витрати на зведення будівлі стали окупляться. За справжній день Ейфелева вежа – одне з найбільш відвідуваних місць.

Тріумфальна арка

На початку 19 століття, щоб відобразити Наполеона на Єлисейських полях була зведена Тріумфальна арка. Закладена вона була у 1806 році на Тріумфальній дорозі, що веде від Лувру до Версальського палацу. Але через кілька років після початку будівництва арки, Наполеон став терпіти поразки. А до завершення будівництва імператору не судилося дожити.

Лувр

Один з найзнаменитіших музеїв світу. Початком будівництва палацу вважається 12 століття, а закінчено воно було у 1857 році. Незважаючи на такий довгий період будівництва, Лувр приголомшує своєю унікальною гармонією. Закладений при Філіпі Августі, як оборонна споруда, палац придбав справжню велич при Карлі V, стараннями архітектора Реймона дю Тампль. Пізніше, палац багаторазово оновлювався. Всі архітектори прагнули довести вигляд Лувру до досконалості. Захоплений мистецтвом, Генріх IV, поклав основу зібраної в палаці колекції картин і скульптур французьких майстрів, надавши художникам можливість працювати в прекрасних майстернях.

За часів правління Наполеона, палац перестає бути королівською резиденцією, ставши Центральним музеєм мистецтв. Як експонати, представлених в музеї, не тільки роботи французьких живописців. Знаменита «Мона Ліза», придбана ще Франциском I, до сих пір приваблює мільйони людей. Сьогодні у Луврі розташований один з найбільших музеїв світу, кількість експонатів якого налічує 350 тисяч. Для французів палац – це предмет гордості і трепетного ставлення.

Нотр Дам де Парі

Собор Паризької Богоматері став відомим усьому світу, завдяки безсмертному роману Віктора Гюго. Храм, побудований у 12-13 століттях в готичному стилі, з елементами романського, прикрашений численними скульптурами химер і горгуль, розташований в самому центрі Парижа. Заснований він був паризьким єпископом Морісом де Сюллі. Дивовижний по своїй красі храм, на протязі декількох століть перебудовувався, в результаті чого були зруйновані амвон і гробниці. В епоху Французької революції, він був розграбований, а потім перетворений у винний склад.

За наказом Наполеона, собор знову освятили. Але, повернулися до влади Бурбони закинули храм. До 1841 року, коли було прийнято рішення про реставрацію, собору погрожував знесення. Зараз Нотр-Дам де Парі – діючий храм, місце зберігання багатьох релігійних святинь, вклонитися яким віруючі можуть у першу п’ятницю кожного місяця. Величезна черга збирається в ці дні задовго до початку служби.

Дамський замок Шенонсо

З замком Шенонсо тісно пов’язані імена кількох унікальних жінок. Своїм нинішнім виглядом він зобов’язаний Катерині Боні, яка самостійно втілила в життя грандіозні задуми чоловіка, який вирішив звести новий замок біля переправи через річку Шер. Після смерті подружжя, Генріх II подарував замок Шенонсо прекрасної придворної дамі Діані де Пуатьє, що мала чоловічий склад розуму і твердий характер. Діяльна красуня тут же зайнялася перебудовою парку і будівництвом моста через Шеру. Неймовірно витончена галерея на ньому була побудована вже Катериною Медічі.

А пізніше за її наказом був розбитий ще один сад. Але у 17 столітті замок перетворюється на запустіння. Тільки у 18 столітті, коли його господинею знову стає неабияка дама, Луїза Дюпен, замок отримує нове народження. У ньому відкривається модний салон, відвідуваний багатьма відомими людьми того часу. У 1864 році, після смерті колишньої власниці, замок стає власністю мадам Пелузій, яка захоплено займається його реставрацією. В даний час замок належить родині Мене. Він відкритий для туристів. Тут розташований Музей воскових фігур, в якому можна побачити приголомшливих жінок, колишніх власниць дамського замку.

Про неймовірно багатої і яскравої історії Франції краще будь-яких книг розкажуть її пам’ятки.

Метро

Метрополітен Ренна відкривається у 5 ранку щодня (у неділю – о 7:15) і працює до 0:45. Це дуже гарний і чистий вид транспорту. Інтервал між поїздами становить 2-5 хвилин. 1 травня метро закрито.

Місцевий метрополітен складається з однієї лінії з 15 станціями, причому три з них розташовуються на землі. Серед туристів користуються популярністю такі станції, як Place Republique, розташована в центрі міста, і Place Sainte-Anne. Вони незвичайні в архітектурному плані.

Вартість проїзду – 1,1 євро, ціна на денний квиток – 3,2 євро, тижневий проїзний можна придбати за 8,7 євро.

Автобус

По столиці Бретані зручно переміщатися на автобусі. Головні міські маршрути обслуговуються з 5:30 (понеділок-п’ятниця, по вихідним з 6:30) до 0:30 (неділя-середа) або 1:35 (четвер-субота). Автобуси курсують кожні 7-12 хвилин.

Ночами по Ренну можна подорожувати на автобусі Star de Nuit. Вартість квитка на наземний транспорт – 1,2 євро.

Велосипед

Важко повірити, але у Ренні можна взяти напрокат велосипед абсолютно безкоштовно! Правда, доведеться залишити невелику заставу в розмірі 76 євро – і можна користуватися двоколісним транспортом цілих сім годин. Послуга надається на набережній під назвою Duguay-Trouin в спеціалізованому кіоску, а також на головній площі Ренна – площі Республіки. Години роботи прокату – з 9 ранку до 19 вечора.

Не забувайте про піші прогулянки, адже саме в ході таких подорожей у туристів є можливість максимально докладно ознайомитися з міськими пам’ятками.

Приємного відпочинку у Ренні!

Ймовірно, устриці, які уславили цю область на весь світ, яких тут вирощують в спеціальних басейнах. Однак не тільки морепродуктами знамениті Бретань і Ренн зокрема. Про те, що можна привезти звідси як пам’ятний подарунок, читайте в нашому матеріалі.

Смачні Gallettes Bretonnes

Печиво місцевого виробництва, яке просто обожнюють туристи, ви зможете купити практично в кожному магазині Ренна. Завдяки блискавичній упаковці воно стає красивим сувеніром з Бретані.

Консерви і устриці

Знамениті Реннській устриці і морепродукти можна придбати практично скрізь в цьому місці. Тут займаються їх штучним розведенням, проте їх смакові якості від цього гірше не стають. Зверніть увагу і на популярні рибні консерви з Ренна, які поміщають в привабливі сувенірні банки. Такий подарунок з Франції неодмінно припаде до душі гурманам.

Фортеця Мон-Сен-Мішель

По праву є знаковою пам’яткою Ренна. Її зображення можна зустріти практично на всіх сувенірах. Це і барвисті набори листівок, і текстильні вироби із зображенням фортеці, і магніти на холодильник, і брелоки, і декоративні тарілки на стіну.

Маяки

Маяк можна по праву назвати символом регіону Бретань, адже саме тут зосереджена переважна частина цих об’єктів. Як сувенір можна привезти з поїздки полотно місцевого живописця із зображенням маяка, красиве оформлення гуртки, фігурки або статуетки.

Карамель

Бретанська карамель знаменита на весь світ. Придбати апетитні ласощі, які готують з солоного масла і вершків, можна в кондитерських магазинчиках Ренна.

Сидр

Це найпоширеніший напій у Бретані, тому в якості подарунка любителям напоїв можна привезти саме його. Пляшка сидру в Ренні продається за 10 євро. У місті також можна придбати оригінальні місткі іменні чашки для сидру різних кольорів і обсягу, що нагадують за своєю формою звичні нам піали для супу. Коштує такий посуд 7-9 у.о.

Сувеніри морської тематики

Крім фігурок маяків, привезіть з Ренна якісь дрібнички, пов’язані з морем або життям річки. Це може бути декоративний якір, фігурка корабля, компас або штурвал: щось привабливе і незвичайне. Вони будуть радувати око і довго нагадувати про приємну подорож.

Так, набір черепашок в Ренні можна купити за 6 євро. Тільняшка обійдеться дорожче – приблизно у 20 євро.

Прикраси

В Ренні ви знайдете автентичні прикраси, наприклад, витончені кільця зі срібла, причому багато хто з них виконані вручну. Не лінуйтеся відправитися на шопінг: побувайте в невеликих магазинчиках міста – саме в таких заповідних місцях завжди можна купити масу всього цікавого!

Начиння для дому

Важко втриматися і не купити якусь милу дрібничку для будинку. В Ренні ви знайдете красиві керамічні вироби, зокрема підставку для ложок або зубочисток, оригінальні сільнички у вигляді жіночих фігурок і багато іншого. Коштують такі побутові дрібниці недорого – 10-12 євро.

Імпровізуйте – і ви обов’язково знайдете в Ренні що-небудь оригінальне! Приємного шопінгу!

 Краткое описание

Скорее всего, на земле не так много людей, которые не знают, где находится Версальский дворец. Но всё же стоит напомнить, что дворец расположился во Франции и является знаменитой достопримечательностью среди французов. Не так далеко от Парижа был построен Версальский дворец с прилегающей к нему парковой зоной. Со временем сооружение становилось всё популярнее и вокруг него приходилось строить дома для обслуживающего персонала, свиты и приближенных к дворцу личностей.

Людовик XIV стал основоположником дворцового ансамбля, именно он принял решение о создании архитектурного памятника в будущем. Сам король тщательно проверял проект дворца и вносил поправки в некоторых случаях. Людовик XIV желал создать могущественный дворец. Каждая деталь дворца говорит о его богатстве и величии.

Классицизм является основным стилем всего строения, который приобрел огромную популярность в 17 веке. Над созданием Версальского дворца работали самые известные архитекторы и скульптуры, которые оставили после себя шедевры, радующие глаз и завораживающие и в настоящее время очевидцев.

История строительства

1. С 1623 года на территории Версаля расположился феодальный замок, предназначенный для размещения королевской знати во время охоты в лесах.
2. 1632 стал годом, когда поместья вблизи замка были выкуплены, тем самым территория значительно расширилась.
3. Преображение дворца началось лишь со времен правления Людовика XIV. Всю свою жизнь он работал над созданием превосходного дворца. Причина его стремления состояла в том, что он желал возвести такой дворец, который был бы краше всех и чтобы никто не сомневался в богатстве королевской семьи и величии. Пожалуй, самой первой особенностью Версальского дворца являлась Зеркальная галерея, которая включала в себя картины с чередованием зеркал для создания ошеломляющего эффекта.
4. В 1682 году дворец официально был признан резиденцией королей. Не смотря на то, что король переехал во дворец ещё до окончания его строительства.

Кроме Зеркальной галереи дворец обладает и другими шедеврами. Уже приблизившись к достопримечательности, можно увидеть золотые ворота, которые украшены прекрасной короной и гербом. Побывав однажды в Версальском дворце, человек наполняется впечатлениями на всю жизнь, не смотря на то, что находится он не совсем в Париже.