В Ренні можна дістатися до потрібного об’єкту на автобусі, метро, велосипеді і велотаксі.

Автобуси

Автобусне перевезення по місту здійснює муніципальна компанія STAR. Завдяки злагодженій роботі її співробітників у Ренні можна пересуватися по п’яти основних маршрутах і ще 45 неосновним. Забудьте про таке словосполучення, як «важкодоступна околиця». По-перше, автобусна зупинка розташована буквально на кожному кроці, по-друге, кожна з них оснащена табло про графік руху і картою маршрутів. Заблукати вже точно не вийде. Приємно, що навіть в годину пік автобуси слідують один за одним у проміжку 5 хвилин, а що таке тіснота всередині салону, місцеві мешканці і близько не знають. В Ренні є і нічний транспорт, що варто взяти на замітку любителям театру і розважальних заходів. Спеціальний автобус STAR de Nuit довезе Вас додому в проміжку з 0:45 і до ранку в п’ятницю і вихідні. Що стосується вартості проїзду на громадському транспорті, то він складе півтора євро. Однак не забудьте валідувати свій квиток в тайм-машині. Термін його дії після цієї процедури складе всього лише годину, зате ніяких обмежень у виборі рейсів і кількості пересадок Ви мати не будете. Можна трохи витратитися на перспективу і купити цілу книжечку з 10 квитків за 11,50 євро. Якщо ж Вам належить зробити багато поїздок за день, то вигідно купити одноденний проїзний квиток, з яким доступний не тільки автобус, а й метро. Коштує він 4,10 євро.

Метро

Цікаво, що в місті є всього одна лінія автоматизованого метро. Потяги їдуть без машиніста 15 зупинок, з них 12 раз доведеться виходити і сідати під землею. Починає свою роботу підземка о 5:15, а закінчує – о 0:45. Час очікування поїзда в середньому 2-4 хвилини. Забезпечує квитками на проїзд також STAR.

Велосипеди

Як і личить всім європейцям, які борються за здоровий спосіб життя, жителі Ренна намагаються освоювати велосипед. Завдяки діючій муніципальної програмі Le vélo STAR, заплативши всього лише євро в день або п’ять євро за тиждень (за умови застави в 150 євро), можна взяти в оренду цей екологічний вид транспорту. Примітно, що за півгодинну прогулянку на велосипеді Ви не заплатите ні цента. Потім можна або повернути велосипед на станцію і взяти новий, що робить більшість, або ж платити по євро за наступні півгодини. У місті цілих 83 станції прокату, які пропонують майже тисячу велосипедів.

Велотаксі

Трохи несподіваний вид транспорту для вітчизняного обивателя. «За кермом» трьохмісного велика знаходиться атлетичний таксист, який працює за таким тарифом: євро за посадку плюс євро за кожен кілометр з людини. А ось якщо побажаєте здійснити подорож по місту на подібному транспорті, то пам’ятайте, що дана послуга – Visite de la Ville потягне 19 євро за годину або ж 11 євро за 30 хвилин.

Пам’ятайте, на уроках історії нам розповідали про стародавніх кельтів? Так ось вони свого часу заселили Бретань, залишивши нащадкам незабутню історію і культуру. Особливо колоритно виглядають танцювальні ходи «фест-ноз» (в перекладі – «нічне свято»). До сих пір сотні і тисячі людей із задоволенням беруть участь в цьому данс-шоу, обов’язковою умовою якого є жива музика. Недарма ЮНЕСКО занесло фест-ноз в список нематеріальної культурної спадщини, підтвердивши тим самим його статус своєрідної культурної візитної картки Бретані.

А ось званням самого масштабного місцевого «фест-ноза» може похвалитися не менш оригінальний фестиваль Yaouank ( «Яванк», тобто «молодий»). З 1999 року це справжнє свято фолку приймає столичний Ренн. Місце дії з року в рік залишається незмінною – це два гігантських ангари у виставковому комплексі Parc Expo Rennes, що на північному заході міста, поблизу аеропорту. Якщо Ви ніколи не бачили, що таке парні і хороводні танці «каставрат», АВАНД»,«ан-дро»,«гавот» або «Рондо», тоді Вам обов’язково варто прилетіти в Бретань вже цієї осені. Уявіть на мить, як шість-сім тисяч чоловік кружляють у танці під акомпанемент провідних фолк-бендів кельтських регіонів – Франції, Шотландії та Ірландії.

Чого-чого, а різноманіттям стилістики «Яванк» не перестане дивувати ніколи! І не тільки кельтські мотиви чутні в звучанні інструментів. Спочатку Ви чітко розрізняєте, як мелодійно співає кожну ноту дует місцевих виконавців «кан-а-Діскау», а ось вже на зміну йому приходить сучасний біт-бокс. Минула мить, і ми знову насолоджуємося місцевим колоритом, коли вступає традиційний хор волинок, акордеонів і гобоя. А ось і підійшла черга екзотичної арабської лютні «уд» і африканської арфи «кори». Свято музики і танцю – це справжній марафон тривалістю у 12 годин. Але цьому фестивалю передує два тижні колосального «прогону» у вигляді танцювальних майстер-класів, тематичних концертів і фолк-парті в усіх установах культури Ренна.

У минулі два роки датою проведення фолк-марафону було 1-18 листопада. Місцем демонстрації кельтських талантів був не тільки адміністративний центр Бретані, але і його передмістя. Після закінчення «Яванка» 19 листопада традиційно проходить приголомшливий фест-ноз в Parc Expo. У минулі роки розвеселити публіку і зіграти на народних інструментах виявили бажання відомі корифеї – Denez Prigent, Frères Guichen, Sonerien Du, Hamon Martin.

В цьому році (2018) грандіозний фест-ноз почнеться 17 листопада.

Не пропустіть це свято життя! Найпростіший спосіб дістатися до Ренна – це літаком до Парижу. А далі, за Вашим бажанням, або провести годину в повітрі, або ж п’ять годин, подорожі на поїзді.

Перший спосіб – по повітрю. У семи кілометрах від центру Ренна вигідно розташувався аеропорт. Як правило, він призначений для внутрішніх рейсів, наприклад, якщо Ви захочете прилетіти сюди на Air France або ж Chalair з Парижу або Ніцци, Марселя або Тулузи, Бордо, Лілля або Ліона. А ось влітку до французськіх перельотів додаються ще чартери з Великобританії і навіть лоу-кости.

На жаль, прямі перельоти з Київа до Ренна не здійснюються. Найпростіше летіти з «Борисполя» до Шарль де Голль (хочете на Air France, а хочете на інших авіаперевізнику – благо, є, з чого вибрати, адже сумарно ми нарахували з десяток рейсів), а вже з Парижа добиратися до Ренна або на літаку (як ми писали вище), або ж наземним транспортом.

Рівно 2 години 8 хвилин піде на дорогу у Ренн з французької столиці, якщо ми вирушимо на швидкісному поїзді TGV. Для цього з аеропорту спочатку доїжджаємо до вокзалу Монпарнас (Gare de Montparnasse) і чекаємо максимум півгодини, якщо раптом помічаємо, що на попередній поїзд ми трохи запізнилися. Задоволення це обійдеться у 60-75 євро (слід враховувати клас вагона і дату). А ось якщо Ви приземлилися не в Парижі, а в Марселі, Ліллі або Ліоні, то теж переживати не варто: TGV довезуть Вас у Ренн і звідти.

Якщо ж у Вас є можливість взяти авто напрокат, то можна насолодитися красою Франції і з машини – дороги до Ренна шикарні.

Поява єпархії в Ренні відбулася ще у IV столітті. На початку ІІІ тисячоліття кафедру архієпископа легко знаходимо в місцевому соборі Святого Петра.

Як і личить типовому середньовічному проекту, кафедральний собор зводився не одне століття. Так, якщо фундамент будівлі заклали ще в XII столітті, то ось самі будівельні роботи почали аж ближче до XVІ століття, сам же триярусний фасад вирішили звести в XVI (нижній ярус) і XVII століттях (закінчили верхній ярус).

Три найбільші архітектора присвятили своє життя роботі над оздобленням собору. У XVII столітті всі свої сили віддав Франсуа Гюго, в наступному столітті його змінив Матюрен Крюс, який організував повну реконструкцію будівлі, а в середині ХІХ століття праці своїх колег гідно завершив Луї Рішельє. Зауважимо, що приводом до реконструкції стало падіння з даху на хори величезного кругляка якраз під час процесу богослужіння. А ось про причини капітальної перебудови храму можна лише здогадуватися.

На початку минулого століття собор Сен-П’єр був визнаний пам’яткою історії національного рівня. Експерти стверджують, що подібна відзнака була дана Реннському храму за неймовірний зовнішній вигляд і розкішний інтер’єр. Сміємо погодитися з цією думкою, адже грамотне використання мармуру і позолоти дійсно дивує і викликає тільки захоплення.

З важливих компонентів внутрішнього оздоблення радують око відвідувача орган, що з’явився в другій половині XIX століття, і незабутній вівтар XVI століття. 80 фігурок святих прикрашають його і як би підкреслюють витонченість фламандського стилю. На жаль, високо оцінили щедре оздоблення вівтаря не тільки віруючі, але і романтики з великої дороги. Десять років тому зловмисники змогли проникнути у собор і в ночі вкрали кілька компонентів вівтаря. Через деякий час фігурки знайшли в Голландії і благополучно повернули їх до Франції, в собор.

Зауважимо, що храм побудований у звичному неоготичному стилі. У той же час для ротонди вирішили вибрати стилістику Ренесансу. Зверніть на неї свою увагу – тут, за гобеленом початку XVII століття, Ви побачите Святі дари.

Отже, наша мета – Музей образотворчих мистецтв на набережній Еміля Золя. Підігріває до нього інтерес не тільки неймовірна експозиція, а й історія створення пам’ятника культури. Кінець 18 століття, Велика французька революція. Цікаво, що сама будівля університету була створена не в 1794 році, а більш ніж через півстоліття. Авторство проекту належить Венсану Буллі. Однак перші картини з’явилися на набережній лише на початку минулого століття. Ось вона, іронія долі!

Так як музей створювався під час переломних подій історії Франції, то і першими експонатами його стали вилучені революціонерами у знаті, заможних міщан і релігійних діячів предмети. Серед цікавих надходжень того часу виділимо збори Крістофа-Поля де Роб’ена, в той час президента бретонського парламенту. У ХІХ і ХХ століттях музейні колекції росли, як на дріжджах, завдяки приватній ініціативі. Відповідно музей розростався і залучав все більше і більше відвідувачів.

Що ж являє зараз ця неймовірна музейна збірка? Перед нами – сотні полотен і скульптурних зображень, створених за період від епохи Ренесансу до модернізму (XIV-XX століття). Що стосується безцінної колекції старовини, то вона налічує десятки артефактів, виготовлених майстрами Древніх Єгипту, Греції та Риму. Крім шедеврів європейського генія, в музеї Ви знайдете достатньо робіт художників і скульпторів Африканського та Американського континентів.

І все ж в центрі уваги – роботи найбільших європейських художників – неперевершеного Леонардо да Вінчі і талановитого Мікеланджело, витонченого Сандро Ботічеллі і глибокого Альбрехта Дюрера, загадкового Пітера Пауля Рубенса і не менш таємничого Рембрандта, а також непередбачуваного Пабло Пікассо. Вас не залишать байдужим два шедевра голландського живопису – «Полювання на тигрів і левів» Рубенса і «Молода жінка, якій стара видаляє скалку» Рембрандта.

Адреса: 20 Quai Emile Zola, 35000 Rennes, Франція

Отже, Ренн, столиця Бретані. Спочатку, здається, що ми про це місто нічого не знаємо. А дарма, адже вже в IV столітті тут виникла ціла єпархія. Шкода, звичайно, що сучасний Ренн зберігає так мало пам’яті про епоху Середньовіччя. І причиною цьому дві жахливих події: пожежа 1720, яка знищила практично всі будівлі, і бомбардування міста в роки Другої світової. На щастя, не дивлячись на злий рок, ряд шедеврів середньовічної архітектури реставратори відновили до деталей.

Безумовно, однією з визначних пам’яток Ренна є Оперний театр, відкриття якого з розмахом сталося 29 лютого 1836 року. Будівельні роботи тривали цілих чотири роки. Хочете відвідати його? Тоді вирушайте в центр міста, на площу мерії, або Place de la Mairie. Фасад театру прямо вкаже на міськраду. Але ж колись давним-давно саме в цих краях вирувало міське життя, а ринкова торгівля не давала нікому спокою. Виходить, що місце ринку в Ренні зайняв театр. І знову пожежа, правда, не така серйозна, трапилася у 1856 році.

Як і личить оперним театрам, в ряді деталей Реннської будівлі незримо присутня Батьківщина опери – Італія. Стиль побудови нашого шедевру зодчества, як Ви, напевно, здогадалися, – саме італійський. Будівля має напівкруглу форму, його вершину вінчають скульптурні композиції давньогрецьких муз. Ще одна особливість споруди – її компактність. Культурологи вважають Реннській театр одним з найменших на всій нашій планеті, здатним вмістити лише 642 глядача.

Роботи з опорядження будівлі припали в основному на двадцяте століття. Інтер’єр театру прикрашають фрески місцевого майстра початку минулого сторіччя Каміля Годе, в екстер’єрі, а саме на куполі, також присутній розпис, зроблений у 1914-му. Двадцять років тому (в 1996-1997 рр.) театр пройшов планову реставрацію і тепер виглядає просто чудово. Не дарма цей архітектурний ансамбль перебуває під державним захистом як пам’ятка історії та культури Франції.

Практично всі середньовічні квартали цього французького містечка були знищені в 1720 році. Пожежа була нещадною. Вже в 20 столітті архітектурна спадщина Ренна постраждала від авіаударів під час Другої світової – як з боку нацистів, так і союзників.

Проте, один середньовічний квартал в Ренні все ж вдалося зберегти. Його місцезнаходження звично – історичний центр міста. Відправляйтеся в західну частину Ренна і насолодитеся красою будинків з фахверку, пройдіться під старовинними міськими воротами і сфотографуйтеся на тлі руїн міських укріплень.

Родзинкою старого міста вважаються побудовані у 1440 році ворота Морделез (Porte Mordelaise). В епоху Середньовіччя вони виконували роль парадного в’їзду в Ренн. Є в місті ще одні ворота, названі на честь бретонських герцогів. Всі урочистості в середньовічному Ренні проходили у кафедрального собору святого Петра. Саме від воріт Морделез проходила дорога, яка веде до цієї архітектурної споруди.

Ще однією визначною пам’яткою середньовічного кварталу є площа Рісталищ – пляс де Лис, теж знаходиться неподалік від воріт. Особливо велелюдно тут по суботах, в дні традиційної ринкової торгівлі. А ось шість-сім століть назад тут билися відважні лицарі за звання кращого з кращих. Взяти хоча б Бертрана дю Гекла молодого хлопця, який жив в першій половині 14 століття, та переміг багато досвідчених суперників на турнірі. Уже зрілим чоловіком, Бертран захищав Францію від англійського втручання в роки Столітньої війни, за що отримав вищу військову посаду тих тимчасовий – звання конетабля.

У першій половині 17 століття в Ренні спорудили ще одне диво архітектури – палац парламенту Бретані. Іронія долі: пожежа початку 18 століття не змогла його знищити, а ось вогонь кінця 20-го був нещадний. Причиною стала сигнальна ракета, запущена під час демонстрації розгніваних рибалок. На щастя, картинам, гобеленам і іншим художнім цінностям ніщо не загрожувало, але ось сама будівля постраждала суттєво. Реставраційні роботи пройшли на високому рівні, і палац знову радує місцевих жителів і туристів своїм неповторним архітектурним ансамблем.

Він з’явився у 1975 році після поділу відомого Реннського музею на два об’єкти культури – власне Музей Бретані і Музей образотворчих мистецтв. Останній нині перебуває в будівлі, що колись належить університету, зведеній Венсаном Буллі в середині позаминулого століття. Відвідайте цей неймовірний музей і на власні очі переконайтеся в досконалість творінь майстрів пензля різних епох і народів – від представника Ренесансу італійця Паоло Веронезе до символу бароко фламандця Пітера Пауля Рубенса, від чудового автора натюрмортів француза Жана Батіста Симеона Шардена і до модерніста іспанця Пабло Пікассо.

На початку 21 століття в південній частині Ренна Крістіан Порзампар спорудив неймовірний за розмірами (24 тис. кв. м.) культурний центр Шам-Лібр. Саме в цій будівлі зі скла і бетону разом з планетарієм, науковим центром і бібліотекою розмістився і Музей Бретані. В основі цього культурного об’єкту – предмети з приватної колекції французького письменника і голови бретонського парламенту першої половини 18 століття Крістофа-Поля де Роб’ена.

В експозиції музею можна простежити кілька цікавих тематичних сюжетів. Перший охоплює історії Бретані від доісторичних часів до сучасності. Другий демонструє красу і велич місцевої природи і її гармонійне поєднання з міською цивілізацією. Третій присвячений відомої політичноої події – «справі Дрейфуса». Ось перед нами офіцер-француз Альфред Дрейфус, в кінці 19 століття несправедливо звинувачений в шпигунстві. До речі, його зв’язок з Німеччиною так і не вдалося довести. І в тому числі завдяки активній позиції громадськості Дрейфуса виправдали.

Перед нами єдиний архітектурний комплекс, що складається з площі Мерії і розташованої на ній будівлі міської адміністрації. Автором цих двох архітектурних проектів є Жак Габріель, відомий майстер XVIII століття. Саме він зміг створити цей неперевершений ансамбль, відомий у всьому світі як символ Ренна.

Місцезнаходження площі Мерії вибрано ідеальне – це центр Ренна, узбережжя Вілен. Крім будівлі градоначальника, ансамбль площі доповнюють виконана в італійському стилі каплиця і неймовірний оперний театр, зведений в 19 столітті. Відпочити і насолодитися цією красою пропонують десятки кав’ярень в окрузі. А ось прикупити сувеніри на пам’ять пропонують в місцевих магазинчиках.

Чудова епоха бароко залишила свій оригінальний слід в історії цього французького міста. Побудована у 1733 році будівля мерії – зайве тому підтвердження. Триповерхова споруда являє собою два корпуси. Перший – Реннській пантеон, відомий меморіальний зал, в якому увічнена пам’ять про французів, які загинули під час Першої світової війни. Відкриття пантеону відбулося рівно сто років тому, в рік закінчення кровопролиття. Відвідавши другий корпус, Ви потрапите в кабінет міського голови, що функціонує з 1840 року. Неподалік знаходиться кафедра юриспруденції. Посередині цих двох крил мерії велично дивиться вниз каплиця, з шпилем, що гордо підноситься до неба.

Економія коштів – одна з причин метаморфоз, що відбулися в 1922 році. Меру Ренна Жану Жанвье здалося, що утримувати будівлю з таким розмахом – задоволення не з дешевих. Ось він і вирішив трохи змінити його архітектурні особливості, знявши ряд прикрас. Однак у 1963 році правда восторжествувала, і будівлі повернули його колишнє оздоблення, присвоївши на додачу статус пам’ятника історії, що знаходиться під охороною держави. Шкода тільки, що не всі історичні деталі відновили. Але ж колись саме під годинником красувалася статуя французького монарха Людовіка XV. Час знищив її, а людство так і не зважилося відновити. Замість лідера нації встановили одну з скульптурних робіт Жана Буше, приурочену приєднання Бретані до французького королівства. Але і ця композиція не змогла прижитися.

Écomusée du pays de Rennes – ось вона назва екомузею, що розмістився на старовинній фермі Бантин (Ferme de la Bintinais) на півдні чудового французького містечка Ренна. Дістатися до нього зовсім нескладно: спочатку вийдете з метро на station Triangle, а потім пройдете пішки кілометр від сили.

Незважаючи на сільську тематику, відвідувачів з міста хоч відбавляй. Люди приїжджають сюди цілими сім’ями, бажаючи дізнатися побільше про життя в селі. А подивитися справді є на що: як сама триповерхова будівля об’єкта культури, так і приміщення для тимчасових виставок, свинарник і стайня, кошара і курник, є і свій фруктовий сад. Кожен відвідувач на власні очі переконається, як виглядали селянські будинки раніше, який одяг носили сільські жителі, якими інструментами користувалися в побуті.

Тут представлені різноманітні експонати, що охоплюють період від XVI століття і до початку нашого тисячоліття. Таким чином, кожен бажаючий може простежити еволюцію повсякденного життя ферми. Примітно, що в експозиції присутні аудіо- і відеоматеріали, відвідувачам пропонують взяти участь в інтерактивних іграх.

Екомузей – традиційне місце для проведення майстер-класів, фестивалів, ярмарків та інших дійств. Як щодо збору меду і дегустації продуктів бджільництва? Або ж Вам більше до вподоби яблука і чудовий запаморочливий сидр? Напевно багатьом захочеться освоїти ази стрижки овець і поспостерігати за процесом обробки вовни. До речі, взяти участь в цих видах діяльності ніхто не забороняє.

Одне «але» все ж є в цьому цікавому музеї: він франкомовний. Так що мовний бар’єр може злегка зіпсувати загальне позитивне враження.